[UA] Niucon IX

Вже почався вересень, температура почала спадати, і то найкращий час, аби представити вам наш звіт з фестивалю Niucon. Саме на ньому вперше в "реалі" зустрілися автори ряду наших фестивальних оглядів (Wolf, або Ян, i Neko, або Богдан), і з цього приводу зробили одне спільне фото з колекції Яна. Тим більше, що на цей раз ми працювали по новій схемі: один оцінює фест в якості медіа, а другий - в якості звичайного відвідувача. Відбувався фестваль в будинках Природничого Університету у Вроцлаві, з п'ятниці і до неділі.

 

 

Повертаємося до Вроцлава, де перший з наших агентів, Wolf, приїхав на вокзал в п'ятничний вечір. І хоча дорога виявилася не простою, а погода досить капризною, вийшло поселитися до готелю, пройтися містом, а потім потестувати систему продажу вхідних квитків та акредитації. 

 

 

І тут з'явився перший мінус фестивалю. Після півгодинного стояння в Чергоконі виявилося, що Ніукон не продає вхідних квитків на три дні, лише на поточний (але акредитує вхідні квитки, придбані попередньо через інтернет). Довелося зі смутком полишити терен фестивалю, аби наступного дня прийти і досить швидко потрапити на акредитацію. Але навіть в п'ятницю ближче до вечора на фестивалі зібралася велика кількість косплеєрів, діяли всі пункти художників та продавців. 

Варто відмітити, що розташування фесту було пострілом в десятку. Грюнвальдська площа (або рондо, бо має круглу форму) - це ключовий транспортний вузол міста. Від університету рукою подати до торгового центру і одночасно можна дістатися до будь-якої частини міста. Любителі ходити пішки могли прогулятися парком, або доповзти до старої частини міста.

Завдяки мережі ресторанів Burger King відвідувачі фестивалю могли отримати «-15%», варто лише показати вхідний квиток. Пан Wolf охоче скористався з пропозиції, тим більш, що ресторани рекламував та предствляв досить апетитний бургер. Втім, не тільки ми полювали на нього...

 

 

Суботнім ранком Wolf-у вдалося увійти на терени фестивалю, а трохи пізніше прибув Neko. Організатори дали можливість самостійно добрати собі шнурок до бейджика. Там же видали мапу з програмкою-планом заходів. Сама мапка була трохи заплутаною, і потрібно було витратити досить багато часу, аби розібратися у всіх закутках двох окремих будинків (торік відвідувачам залишили внутрішній перехід, і ситуація виглядала ще більш заплутанішою). Лекцій було досить багато, як на величину такого фестивалю - справжній Лекціон! Тут можна було знайти все. Зустрічі з цікавими особистостями і представниками фірм, конкурси, тренінги, конкурси загадок або зустрічі якогось окремого підфандому. Все це відбувалося в чотирнадцяти різних кімнатах. Найцікавіші лекції проходили не тільки в суботу, але і в нелілю. До останньої години (а закривали двері о 14:00) можна було прийняти активну участь в дискусії навколо того, як не можна проводити лекції та тренінги.

 

 

Трохи "пополювавши" на гарнюніх косплеєрів, ми пішли на лекцію на тему бойових мистецтв в аніме, і потрапили на саме завершення оповіді про двох боксерах-протагоністах, а потім почули про Keijo та про аніме про жіночий реслінг. Лекція досить цікава, але лектори мали дещо однобоке ставлення до героїв своїх оповідань.

 

 

Брали участь в Телетурнірі Трьохмагічним, присвяченому Хлопчику-котрий-вижив, або просто Гаррі Поттеру. Турнір виявився досить кумедним через дотепні коментарі учасників, кількість котрих здивувала самих ведучих. Нажаль, не вийшло нам зайняти жодного місця. Турнір був настільки цікавим, що продовжився в іншому місці, коли вийшов час, відведений організаторами. Все заради задоволення учасників фесту, а хіба це не найважливіше?

 

 

В залі Nintendo (245C) відвідали турнір з карткової гри Pokemon TCG Standard, організований Aqua. Зібралося з десяток людей, тому було досить весело. Нажаль, через напружений графік, зробили тільки пару фоточок на початку турніру. То ж нам залишалося лише побажати учасником гри удачі.

 

 

Взагалі, на Ніуконі було досить багато традиційних розваг: настільні ігри, два Dance Dance Revolution. На одному з поверхів у вестибюлі зробили імпровізовану фотостулію, де професійні та починаючі фотографи могли безкоштовно вправлятися з моделями (а ті так само безкоштовно мати фоточки). Всього навсього звичайний фон з підсвітленням.

 

 

В будинку акредитації на першому поверсі широкою "вулицею" шла Алея Художників, котрі продавали прінти, арти, комікси, наклейки, футболки та іншу свою продукцію в дуже приємних цінах. Ян вирішив зробити собі Артбук, в котрим зібрав би підписи всіх художників. Не варто писати, що кожний з них охоче розписався, а багато додали якісь невеличкі малюночки. Відокремлення художників від продавців стало гарною ідеєю, оскільки на інших фестах їх столики часто сиротливо губляться поміж стендами з манґою, чашками, кігурумі, альпаками, коробками з фігурками та іншим типовим конвентовим крамом. Завдяки цьому художники мали не тільки більше місця, але і більш творчу атмосферу.

 

 

Продавці розмістилися в другому будинку. Кожний міг знайти не тільки вищезгаданий товар, але і значки (в одному місці до двох додавали маленький подаруночок), футболки, маски, перуки. А поміж ними стояв автомат з солодощами  Pocky! Він викликав велику увагу до себе, досить простий в керуванні.

 

 

Другим, що ми хотіли б відмітити, був столик з хенд-мейдовими плюшовими іграшками. Компактні, гарні, естетично приємні і не сильно випотрошують гаманця. За розмірами були щось середнім між стандартною іграшкою на поличці та брелоком. Ян не втримався [~nya ^.^].

 

 

Ну, а Неконосан, хоч і мав відпустку, не дуже-то розкошелювався, скоріш приглядався до гарнюніх DAL (на цей раз Сіель у чарівному платтячку). В той раз пластикова няша залишилася на своєму місці. Ляльки дешевих брендів щойно виходять на ринок, то ж з часом їх буде більше, і ще матимемо нагоду поповнити свою колекцію. А зараз, навіть попри ціни (500-600 злотих, в гривнях множте десь на 7.8), знайшлася одна душечка, котра придбала собі отого Сіеля на подарунок.

 

 

 

На вищих поверхах другого будинку можна знайти паперово-картонних покемонів, котрих можна було зустріти на Пирконі. З тих часів кількість покемонів збільшилася, а поряд з ними з'явився отакий краб. Куточок косплеєра (де кожний міг собі придбати перуку або різні аксесуари). Нажаль, він не відрізнявся різноманіттям, і починаючий косплеєр не міг собі придбати щось більше, ніж вищезгаданий крам. Поряд кімната організаторів з фестивальовим магазинчиком та польова кухня з корейськими стравами. У фестивальовому магазинчику приймали спеціальну Ніуконову валюту, котру можна було виграти в турнірах, конкурсах. За це видавали манґи, чашки і навіть швейні машинки.

 

 

І тут зупинимося на двох конкурсах. На Ніуконі впровадили щось на зразок 12 праць учасника конвенту. Їх можна розділити на два типи:

- фотознахідка - треба зробити пару або кілька фото на певну тему, в первшому місці з певною особою (наприклад, спіймати в об'єктив журналістів NyaNyan);

- Questguy - треба було виконати певне завдання від містера Знаку виклику, нажаль не дуже простих, та й не мали ми, як медіа, на то часу. Така доля.

 

 

Так підходимо до базової та головної теми фестивалю, його кредо - "Античність". Ми чекали від фесту більшого натиску на міфологію: як в лекціях, так і оформленні. Але ми не відчули того, перебуваючи на теренах конвенту, заглянувши в самі потаємні закутки. Хіба що в оформленні мапки та в промоційних матеріалах на сторнці. Навіть зали не назвали згідно з тематики, що було б досить логічним. Навіть вищезгаданий Questguy міг би обрати більш міфологічну тематику. Шкода.

 

 

Хіба що один столик під будинком B переносив нас в раннє середньовіччя, коли ріками та морями плавали вікінги, а під священними дубами жерці палили жертовні багаття своїм богам. Набір товарів трохи нагадав нам скансен в Біскупіні (центральна частина Польші, околиці Гнєзна). Власне, тут зустрілися зі дуже няшними домашніми улюбленцями: двома котиками та дуже приязним песиком. Таке на фестивалях бачимо вперше.  

Найважливішим пунктом програми кожного фестивалю є конкурс косплею. Ніуком мав в цьому році свої родзинки. Перше - то Нанамі і Шакал - ми не чули кращого проведення коркусу. Вигляділо то як професійний стенд-ап, оскільки ведучі дуже легко уловлювали ситуативні моменти і обговорювали їх. Головною темою, як і рік тому, виявилася фретка Шакала. Цьогоріч нам показали навіть фото звірятка. Сам конкурс запам'ятався перш за все виступами юніорів 6-12 років. Дітлахи почувалися на сцені так, немов би тут народилися. І було дуже мило зі сторони оргів, коли вони отримали відзнаки. Головні ж нагороди дістали дві пречудові принцеси (чи то з Діснею, чи то зі світу Барбі). Цих дівчат ми пам'ятаємо ще по Пиркону в Познані. Вцілому виступи були на диво конкуренційними та цікавими і викликали бурю емоцій: від сліз до сміху. А що Neko сидів під самою сценою, то вдалося зробити щось з пару сотень фото.

 

 

 Кожний фест в цьому році старався додати до програми якусь родзинку, що нове, що притягувало б до себе учасників. Ніукон вирішив влаштувати додатковий конкурс кавер-пісень на час, коли жюрі приймають рішення щодо нагород на конкурс косплею. Не скажемо, що всі вистуби були надзвичайні, але запам'ятався лише один, під час котрого... Втім, дивіться самі:

 

На жаль, якщо хтось розраховував на великий фестиваль, то міг би здивуватися. Справді, поза великим асортиментом лекцій, ви б відчули, що він є не таким вже великим. Особливо в порівнянні з минулорічним. Чи тому сприяло розташування кімнат, так що більшість учасників було просто не видно... Бракувало також пару ключових пунктів, котрі притягували б всіх учасників. Конкурс косплею та Cover Music Festiwal відбувалися для обмеженого грона людей з огляду на кількість місць в залі. Звідти випливає наступна проблема: ціна квитку. Субоній квиток коштував 40 злотих, але на конкурси могли потрапити лише медіа та особи, що зарезервували собі місце під час купівлі квитку в інтернеті. Інші теж мали можливість увійти, варто було лише прийти до клубу і постояти в черзі. Але про це знали далеко не всі, то ж залишилися вільні місця. Хоч не так багато, як минулого року.

Взагалі, було видно, що акумулятори організаторів майже на нулі, і фести їх обтяжують. Це не завадило команді зробити цілком пристойне Свято Аніме і Манґи.

 

 

Попри мінуси ми знайшли і плюси:

Головним плюсом були конкурси косплею та каверів. Як вже писали, веселі ведучі, жарти рятували навіть посередні виступи. Відзнаки дістали і наймолодші учасники. Це може заохотити дітей до подальшої праці та покращення своїх навичок та умінь та надихне до праці над новими персонажами.

Другий - Алея Художників. Зазвичай вони губляться сереж торговців. Зібрані в одному місці, вони мали більше простору для творчості.

Третій - багатство конкурсів та лекцій на кожний день фесту.

Четвертий - трохи дивний - фестивальні звірі. Коти та мегапозитивний собака манили до себе учасників.

П'ятий - вигідне розташування. Одна з найкращих, які можна собі придумати (Ян). Краще тільки Копернікон - прямо на Старому Місті (Неконосан). Близько розташовані торгові центри, гарні сквери та парки, котрі стануть в нагоді у фотосесіях.

Шостий - фестивальна гра. Хоч бракувало більшого відчуття самої гри, але сама задумка була цікавою.

 

На самому кінці хочемо подякувати Aqua за підтримку і допомогу в отриманні медіа-акредитації, Нанамі за милу та приємну розмову наприкінці конвенту в нелілю, косплеєрам за позування і всій екіпі організаторів за фестиваль Niucon IX. Він нам запам'ятається і надовго залишиться в наших серцях.

 

 Звіт підготували Wolf і Nekonosan

[PL] Niucon IX

Sierpień zbliża się ku końcowi, temperatura miejscami spada, a w wielu miastach trwają wakacyjne remonty. To najwyższy czas, aby umilić sobie tak wiele niekorzystnych zmian i przypomnieć o minionym Niuconie! Tym razem zaczniemy od niespodzianki, bo pierwszy raz współautorzy całej serii artykułów o tegorocznych konwentach (Wolf i Neko) spotkali się w «realu» . Normalnie używamy popularnych komunikatorów i maili, więc było to ciekawe doświadczenie. Z tego też powodu, znajdziecie tu również kilka zdjęć z kolekcji Jana.  Ten konwent przeniósł nas na zupełnie nowy poziom odbioru takiego wydarzenia, mogliśmy wymienić odczucia z perspektywy konwentowicza i osoby z mediów.

Wracamy jednak do Wrocławia, gdzie już w piątek pierwszy z naszych wysłanników dotarł na dworzec. Chociaż droga była wyboista, a pogoda kapryśna, udało się pomyślnie zakwaterować i co nieco pozwiedzać. Dlatego przy okazji odhaczania miejscówek, sprawdziliśmy system akredytacji.

 Tu pojawił pierwszy napotkany minus konwentu. Po odczekaniu jakichś pół godziny w zacnym kolejkonie, okazało się, że Niucon nie prowadzi przedsprzedaży wejściówek na zbliżające się dni konwentu, a tylko na obecny dzień. (Nie dotyczy to akredytacji internetowej wejściówek 3-dniowych i tych kupowanych na miejscu.)  Ze smutkiem opuściliśmy strefę sprzedaży, żeby następnego dnia liczyć na znacznie krótsze oczekiwanie do kas. Jednak kątem oka już widzieliśmy, że jest spora ilość stanowisk artystów i na otarcie łez masa cosplayerów okalających Uniwersytet Przyrodniczy. 

Warto nadmienić, że usytuowanie blisko ronda grunwaldzkiego było strzałem w dziesiątkę. Praktycznie o rzut beretem jest dobrze zaopatrzona galeria handlowa i jednocześnie dobry dojazd komunikacją z każdego miejsca w mieście. Dla wytrwalszych spacerowiczów do dyspozycji jest również park (idąc w lewo od wejścia na konwent),a idąc w prawo przepiękna wrocławska starówka.

Poza tym dzięki uprzejmości sieci restauracyjnej Burger King wprowadzono promocję «-15%» dla każdego konwentowicza po okazaniu biletu. Nie mogliśmy nie skorzystać, tym bardziej, że rozprowadzaniu kuponów towarzyszył apetyczny burger. Chociaż nie tylko my na niego polowaliśmy...
 

Sobotni poranek spędziliśmy na czyszczeniu obiektywów i spakowaniu prowiantu. Przed południem udało się wejść z oficjalnymi zawieszkami. Miło ze strony organizatorów, że dali możliwość samodzielnego doboru wstążki bądź sznurka. Pochwyciliśmy też z lady mapę i plan atrakcji. W ten sam dzień o 12 przybył na konwent Nekonosan, zaopatrzony w wejściówkę medialną.

Atrakcji było naprawdę dużo jak na wielkość konwentu. Istny prelekcjogedon! Można było znaleźć wszystko. Spotkania z ciekawymi osobistościami i przedstawicielami firm, wiedzówki, konkursy, panele warsztatowe czy spotkania skupione wokół konkretnych ciekawostek z fandomu i nie tylko. Czternaście miejscówek wypełnionych różnorakimi aktywnościami. Najciekawsze prelekcje były nie tylko w sobotę, ale i w niedzielę. Do ostatniej godziny trwania zgrupowania [14:00], można było posiedzieć na panelu o tym, jak nie powinno się prowadzić paneli.
 

Po swoistym «zapolowaniu» z obiektywem na potencjalnie zabójcze cosplaye, udaliśmy się na prelekcję, która dotyczyła anime fabularnie poświęconym sztukom walki. Trafiliśmy akurat na końcówkę opowieści o dwóch bokserskich protagonistach, żeby za chwilę usłyszeć o Keijo i innym, trudnym do wymówienia tytule, który zdecydowanie «dystansował» kobiece walory od wrestlingowej tematyki. Prelekcja całkiem niezła, gdyby nie znacząca jednostronność prelegentów co do m.in. Keijo.  

Uczestniczyliśmy też w Teleurnieju Trójmagicznym. Był to taki konkurs wiedzy z zakresu dostępnych tekstów kultury poświęconym uniwersum chłopca z blizną na czole. Turniej był bardzo zabawny przez trafne komentarze uczestników, którzy ku woli ścisłości - zaskoczyli liczebnością prowadzących. Niestety nie udało nam się zająć żadnego miejsca na podium, a sam konkurs przeniósł się na korytarz z uwagi na koniec czasu dla tego bloku... Ale czy zadowolenie konwentowiczów nie jest najważniejsze?

 W sali Nintendo (245C) odwiedziliśmy turnej Pokemon TCG Standard, zorganizowany przez Aqua. Zebrało sie ok 10 osób, więc było dosyć wesoło. Z uwagi na napięty grafik, zrobiliśmy tylko parę zdjęć na początku turnieju. Życzyliśmy uczestnikom dobrej gry i udaliśmy sie w dalszą eksplorację.

Co do samej mapy, to była mało czytelna i ciężko było się połapać w swoim położeniu. Tym bardziej, że mamy do czynienia z dwoma osobnymi budynkami o dość skomplikowanej strukturze, bez bezpośredniego połączenia. Rok temu przejście było otwarte, co jeszcze bardziej utrudniało poruszanie się w tej lokalizacji. 

Znajdziemy tu wiele wspólnych cech z innymi konwentami jak salka z planszówkami czy kwartetowe stanowisko do Dance Dance Revolution.  Znalazło się też miejsce na dobrze doposażony punkt fotograficzny, gdzie można było wykonać perfekcyjne ujęcie każdego cosplayu. (Białe tło z doświetleniem softboxowym)

W budynku akredytacji znajdziemy też Aleję Artystów -  sprzedających: printy, arty, komisze, naklejki, koszulki i wiele więcej rzeczy z wytworami własnej wyobraźni w bardzo przystępnych cenach. Jan utworzył również Artistbook, w którym będą umieszczane podpisy ludzi wyjątkowo kreatywnych artystycznie. Nie musimy dodawać, że uzyskał praktycznie wszystkie podpisy i w wielu przypadkach mini-komisze na marginesie. [Dla niewtajemniczonych - komisze, to rysunki wykonywane na samym konwencie «na żywo». ] 

Wyodrębnienie Alei od wystawców było świetnym pomysłem, ponieważ na innych konwentach ich stoiska najczęściej gubią się pomiędzy szafkami z mangą, kubkami, kigurumi, alpakami, pudełkami z figurkami i innym standartowym konwentowym towarem. Dzięki temu na pewno było to miejsc e bardziej komfortowe do pracy.
 

W drugim, sąsiednim budynku ulokowano wszystkich wystawców. Tutaj każdy rządny swojej: poduchy, kubka, przypinki (a była promocja 2 + mała gratis), koszulki, maski, wiga, mangi (nawet dało się zauważyć kontent typowo dla dorosłych) itd. - znajdzie to czego szuka. W zasadzie nasze oko przykuły dwie rzeczy. Pierwszy to... Automat z paluszkami Pocky!

Zyskiwał bardzo dużą popularność wraz z trwaniem konwentu. Czerwony i kompaktowy z niewielką ilością przycisków, czyli to co głodne tygryski lubią najbardziej. Druga gwiazdka wabiąca nasze oko, to stoisko z ręcznie wykonanymi pluszakami. Kompaktowe, piękne, a przy tym estetyczne i wcale nie takie zaporowe dla już uszczuplonego portfela. W formie nieco większej jako dodatek na półkę i mniejszej z oczkowym uchwytem do zawieszenia przy torbie. Nie mogłem się oprzeć kotkowi [~nya ^.^] .
 

Neko tym razem nie zaszalał, choć kusiła go lalka DAL Siela w pięknej sukience. Niestety, tym razem plastikowa piękność pozostała na półce. Ostatnimi czasy najtańsze brandy zaczęły wchodzić na polski rynek  konwentowy i choć 550-600 golda to nie mało, zawsze znajdzie się jakaś duszyczka, która kupie sobie taki piękny prezent.

Na wyższych kondygnacjach znajdziemy wystawę papierowo-kartonowych pokemonów, kącik cosplayera, Orgroom z konwentowym sklepikiem i polową restauracyjkę z koreańskimi potrawami. Wystawa Pokemonów od Pyrkonowego pokazu powiększyła się o kilka nowych okazów, ale Jana urzekł głównie niebieski krab.
 

[»Wybaczcie, nie znam się na pokemonach. :( « ~Jan)
Co do Kącika Cosplayera, to głównie skupiał się na wigach, ale kilka innych akcesoriów również się znalazło. Chociaż nadal to nie jest taki kompleksowy punkt zaopatrzenia dla początkującego cosplayera, nie mówiąc o wyższych poziomach wtajemniczenia.

Zaskoczeniem był Orgroom, który został połączony ze sklepikiem konwentowym. Nie przyjmowali jednak zwykłego polskiego bilonu, a specjalną Niuconową walutę. Można ją było wygrać w turniejach, konkursach i wielu innych angażujących aktywnościach, a następnie udać się do sklepiku. W ofercie było naprawdę dużo ciekawych rzeczy. Od mang i kubków, po maszyny do szycia! 

Tutaj zatrzymamy się, jeśli chodzi o to co było «stacjonarnego» na konwencie. Ponieważ w tej edycji wprowadzono XII Prac Konwentowicza. Spośród tego tuzina zadań, można wyróżnić w nich dwa typy:
•    Fotoznajdźka - gdzie trzeba było wykonać jedno lub kilka zdjęć z daną osobą lub miejscem,
•    Questguy - gdzie trzeba było wykonać interakcję z charyzmatycznym Mr Wykrzyknikiem, Niestety nie udało nam się wykonać większości z nich... Cóż taka rola mediów.   

Tak dochodzimy do zasadniczego «clue» tego konwentu, czyli tematyki. W tym roku był to Antyk (z naciskiem na mitologię). Niestety nie dało się tego odczuć. Chociaż przeszliśmy konwentowe zakamarki wzdłuż i wszerz, to poza promocjami na portalach społecznościowych i poza nielicznymi prelekcjami, nijak ma się to do stanu na samym konwencie. Nie było tematycznych nazw sal do prelekcji, ani odniesienia w ubiorze czy udekorowaniu konwentu. Nawet Questguy nie był cosplayowo w zadeklarowanej tematyce. Wielka szkoda. 

Chyba jedno stoisko pod budynkiem B odnosiło nas do czasów wikingów lub pogańskich. Przypominało skansen w Biskupinie. Właśnie tutaj spotkaliśmy pupili konwentowiczów. Pieski i kotki. Co nie zdarza się często.

Szczytem każdego konwentu jest konkurs cosplay. Niucon miał w tym roku swoje rodzynki. Najpierw to Nanami i Shakal. Nie słyszałem lepszego prowadzania konkursu. Wyglądało to niemalże jak profesjonalny kabaretowy stand-up. Szczytem żartów była fretka Shakal’ego. W  tym roku nawet pojawiła się fotka tego pięknego zwierzątka. Sam konkurs wyrył się w pamięci przede wszystkim występami juniorów. Maluchy czuły się na scenie tak, jakby się na niej urodziły. To miły gest ze strony organizatorów, że nadali im wyróżnienia. Tym samym zachęcając do dalszej pracy. Aczkolwiek disneyowski szał jeszcze się trzyma i w tym roku laureatkami były dwie piękne księżniczki, które możecie pamiętać  jeszcze z naszych odwiedzin na poznańskim Pyrkonie. Żeby nie było, pojawiło się bardzo dużo konkurencyjnych kreacji. Z kolei niuconowe scenki wywoływały cały wachlarz emocji - od łez po radosne chichoty. A że siedziałem (Neko) pod samą sceną, to zrobiłem chyba... - parę set zdjęć?

Każdy konwent w tym roku starał się wzbogacić swój program czymś nowym, co przyciągnęłoby do siebie nowych uczestników. Niucon zdecydował się na dodatkowy konkurs „coverowy". Nie powiedziałbym, że wszystkie wystąpienia były oszałamiające, ale jeden mi się spodobał. Tu warto obejrzeć filmik- nic więcej do dodania.

Niestety jeśli ktoś liczył na duży konwent, to może się srodze zdziwić. Tak naprawdę mimo, większego asortymentu prelekcji, to konwent jest odczuwalny jako znacznie mniejszy. Szczególnie, gdy przyrównamy go do poprzedniej edycji. Może zmieniłby to nieco inny układ pomieszczeń lub zmiana wykorzystanej przestrzeni. Brakuje też kluczowych punktów programu, które skupiły by uwagę uczestników, ponieważ konkurs cosplay i Cover Music Festiwal zostały ograniczone liczbowo co do ilości osób w salach. To sprowadza kolejny problem. Mianowicie cena biletu. Za sobotnią zabawę opłata wynosiła 40zł, ale wszystkie pokazy są z uprzywilejowaniem dla mediów i osób z wcześniejszą akredytacją przez internet. Co więcej, słabo działała konwentowa informacja, że pozostali konwentowicze mogli spokojnie wejść. Chyba, że w trzeciej kolejności. Zatem sala pozostała z wolnymi miejscami, choć nie w takiej ilości jak rok temu.

 Ale mimo minusów konwent miał swoje plusy. Głównie to konkurs cosplay i coverów.
 Jak już pisaliśmy, wesołe prowadzenie i żarty- ratują nawet średnie występy.  Jury wyróżniło najmłodszych uczestników, co uwieńczyło już posiadany przez nich zakres umiejętności i zachęciło do pracy nad kolejnymi postaciami.
Drugi plus – Aleja Artystów. Zwykle artyści gubią się pomiędzy "vendorami", przez co są słabo zauważalni dla uczestników. Niucon wyszedł im na przeciw, tworząc azyl do wspólnej pracy i zabawy.
Trzeci – bogactwo konkursów i prelekcji, które można było znaleźć w każdym dniu konwentu.
Czwarty - trochę może dziwny – zwierzęta. Koty i piesek przyciągały do siebie konwentowiczów. 

Piąty - dogodna lokalizacja - Tak naprawdę jedna z najlepszych z jakimi miałem do czynienia (Jan). Blisko centrum handlowe i piękne układy skwerowe i parkowy do sesji fotograficznych.
Szósty - Gra terenowa! - Chociaż brakowało większego "feelingu", czyli wczucia ze strony organizatorskiej. To sam pomysł jest naprawdę ciekawym i wartym powtórzenia.   
Ogólnie widać było, że akumulatory Orgów powoli siadają podczas pracy z kolejnymi konwentami, ale nie przeszkodziło im to w zrobieniu prawdziwego Święta Anime i Mangi.
 

Na końcu chcemy bardzo podziękować Aqua za wsparcie i pomoc w otrzymaniu wejściówki medialnej, Nanami za miłą i przyjazną rozmowę na końcu konwentu w niedzielę, cosplayerom za pozowanie i całej ekipie orgów za Niucon IX. Zapamiętamy go i jeszcze długo pozostanie on w naszych serduszkach.
 

Relację przygotowali, zdjęcia robili  Bogdan Bereziansky i Jan Jędrzejczak