Lizabetkaaa

Lizabetkaaa потрапила до нашої сторінки Cosplay Ukraine (і сторінки клубу Міцурукі) зовсім недавно, але людям вже встигли сподобатися фотографії дівчини, значну частину котрих становлять неанімешні образи. То ж ми вирішили трошки більше довідатися про творчість та плани косплеєра на майбутнє.

 З чого почалося захоплення аніме? З якого серіалу?

Саме перше аніме, котре я переглянула з великим задоволенням - Тоторо. Пам'ятаю, як мій дядько приніс мені його, коли я була зовсім маленькою. Я дивилася його майже кожний день. Потім Наруто, Бакуган (хоч не знаю, чи можна його назвати аніме). Зараз переглянула близько 50 аніме.

Як зацікавились косплеєм?

Вперше я побачила косплей у відео Кристини Фінк. Я з дитинства захоплююся відеоіграми. Тому для моїх рідних не стало подивом, коли я розповіла про це хоббі. Мене, безумовно, воно вразило, і я одразу захотіло їм зайнятися.

Яким був перший персонаж, як робили його костюм, де був представлений?

Харлі Квінн із Загону Самовбивць. А саме цікаве, зл я закосплеїла її через пару місяців після виходу трейлера. Тобто, фільм ще не вийшов. Замовляла я костюм на Aliexpres. А вперше презентувала його на Некрономіконі 2015 року, в Києві.

Що було далі? Як розвивали свій талант?

Не буду брехати, був період, коли я дійсно хотіла кинути це хоббі. Але мені в той момент допомогли друзі. З 2017 року я почала ще більш серйозно цим захоплюватися. Більше крутих і серйозних проектів, трохи інше відношення до цього всього.

А як і в чому виражалася ця зміна у ставленні?

Я почала серйозніше підходити до деталей у костюмі, намагатися зробити все максимально канонічно і так далі. Детальніше про таке я розповідаю на YouTube.

Хто або що надихало на створення нових костюмів?

Мабуть, інші косплеєри. Бачила їх круті образи і говорила собі, що я не гірше).

Чи самі шиєте, крафтите? Як вчилися цьому мистецтву?

В основному - не я. Але, буває, крафчу сама). Шиття, нажаль, не мій друг.

Що саме крафтите?

Коли як. Самий найбільший крафт, котрий я робила собі – молот класичної Харлі, а самий останній крафт – маска, і, до речі, теж для Харлі, але новорічної версії.

Які персонажі були улюбленими? І які хочеться зробити ще, тільки в іншому костюмі?

Напевне, Сомбра з Overwatch, Харлі Квінн і Йеннефер з Відьмака.

Власне, про Йеннефер з Відьмака. Що надихнуло на створення? Книга, серіал чи гра?

Напевне - гра. Дуже часто чую від свого хлопця, що я дуже схожа на неї. Як би це дивно не звучало, але Йеннефер я люблю всім серцем. В грі вона мені симпатизує більше, ніж в книзі. Також дуже чекаю на серіал по Відьмаку, котрий скоро повинен вийти. Сподіваюся, що полюблю її ще більше.

На яких фестах виступали? На яких плануєте?

На багатьох. Але, на подив, поки що в мене одна перемога. Хоча я не ганяюся за цим. В найближчий час багато планів на київські та віденські фестивалі.

А з чим ви перемогли і на якому фесті? Як проходила підготовка до виступу і сам виступ?

Перемогла я, зайнявши 2 місце в Lady Deadpool (female version). На фестивалі WeGame 2.0. Підготовка проходила звичайно, нічого особливого. Думаю, що навіть десь можна знайти відео з мого виступу.

 Чому, власне, віденські фестивалі?

За деякими обставинами у мене є квартира у Відні, і я безумно люблю це місто.

Яким був у Вашому житті самий перший фестиваль? Які враження?

Перший Київський Комік Кон, побула я на ньому заледве години дві. Це було пречудово!

А чи траплялися якісь цікаві чи кумедні історії під час виступів чи приготування?

Пам'ятаю, було і таке, що доводилося імпровізувати на самому виступі. Але це було тільки при виступі з кимсь. В останній час намагаюся ретельно підходити до виступів ).

Як себе почуваєте перед камерою? Чи є улюблені фотографи, з котрими постійно співпрацюєте?

Дуже люблю фотографуватися! Почуваю себе максимально комфортно. Та й не буду обманювати - люблю фотографувати інших. Серед фотографів точно можу виділити Aster Shade (Галина) та Міку Фан.

Міку Фан - це Mika Cosplay? Як з нею познайомилися?

Так, вона. Познайомилися з Мікою ми через ВК, я написала їй про те, що хочу замовити у неї фотозйомку, а в результаті виявилося, що вона надзвичайно мила людина і, мабуть, одна з улюблених косплеєрів та фотографів України.

А що змінюється, коли за апаратом ви? Чи допомагаєте косплеєрам підказками? І як це впливає на вас як на модель?

Важко відповісти, що змінюється. Намагаюся допомагати, тому що без цього ніяк. Обмінявшись з фотографами місцями, розумієш структуру роботи зі світлом, позами тощо.

Як близькі та рідні люди відносяться до Вашого захоплення? Як друзі? Чи підтримують?

Близькі мене дуже підтримують! Особливо батько, котрий неодноразово допомагав мені з костюмами. Друзі дивляться з палаючими очима і дивуються, як я це взагалі роблю. Хлопець постійно допомагає на фестивалях та фотосесіях, чому я дуже вдячна. Постійно підтримує.

Які маєте захоплення, окрім косплею?

Як я говорила раніше, дуже люблю відеоігри. Також постійно ходжу до кіно і дивлюся серіали.

Які творчі плани на майбутнє?

Поки що тримаю їх в таємниці, але можу сказати одне - грандіозні!

Що ж, сподіваємося, всі найновіші фото дівчини з'являться на нашому пабліку Cosplay Ukraine, а поки що побажаємо успіхів, творчого натхнення та гарних кадрів.

Легендарна вовчиця Faid Eyren в Японії

Нашим читачам вже відомі чудові образи вовчиці та кіцуне від косплеєра Faid Eyren. Нещодавно ми публікували інтерв’ю з дівчиною, під час котрого дізналися, що вона нині мешкає у Японії. Цей факт надзвичайно зацікавив нас, і ми вирішили більше дізнатися про те, як українській дівчині живеться у Країні Сонця, котре сходить. 

  
1. Почнемо з самого початку. Як ви потрапили до Японії?
Досить прозаїчно – чоловіка запросили сюди на роботу. Відбулося це досить спонтанно,- у нього було всього декілька днів на прийняття рішення і пара тижнів на збори та переїзд, так що «дійшло» до нас що ми переїхали вже на новому місці.

2. Якою ця країна уявлялася до поїздки? Що хотілося побачити в першу чергу? 

У мене була уява про Японію з аніме, фільмів та книг, інформації з Інтернету та розповідей тих, хто вiдвiдував її. Самим дивним виявилось те, що багато дивовижних речей підтвердилося; в аніме досить точно передають японський побут – нам це здається незвичним, в той час як японці просто малюють те, що бачать навколо – звідси і купа реальних місць, співпадаючих з тими, що зустрічаються в аніме. Стосовно побачити в першу чергу – якщо говорити про перший туристичний досвід, то там було досить прозаїчно: стандартні туристичні must see з будь-якого путівника плюс пара локацій з аніме, наприклад, Токійський технологічний університет, в котрому відбувалися події K Project.

3. Якими були перші враження після перельоту?

Прилетіла я ввечері, витиснута, мов лимон, від аеропорту до дому їхати було понад дві години, і це після добового перельоту, так що мене вистачило тільки на рамен в найближчій забігайлівці ( на щастя, непщдалiк вiд дому їх було бiльш нiж достатньо у аутентичному кварталi, де засідали місцеві після праці). Зате зірвалася я о п’ятій ранку і миттю почала збиратися на прогулянку. Проїхала вже традиційно для себе (кожний приїзд до Токіо першою справою я йду туди) до парку Уено, потім на Акіхабару.

Відчуття були абсолютно не схожі на попередні туристичні приїзди – в вряди-годи не потрібно було поспішати, тому я просто безцільно гуляла цілий день.

4. Як вирішили проблему з житлом? 

Оскільки чоловік поїхав на кілька місяців раніше (мені потрібно було закінчити навчання перед від’їздом), питання з житлом вирішилося досить м’яко – він спершу знайшов короткотермінове житло для себе одного на перший час, і до мого приїзду вже встиг спокійно знайти більш пасуючу квартиру, до котрої ми переїхали через декілька днів після мого приїзду, а далі – вже питання облаштування лягло на мене, добре, що досвід винайму житла у нас був ще в Україні, так що переїзд пройшов без турбулентності.

5. Чи знаєте ви японську мову? Чи важко було розмовляти з японцями і як з часом змінилося спілкування?

Мову я почала вчити буквально за 2 місяці до від’їзду. Мені дуже пощастило з викладачем – вона допомогла закласти гарну основу та розібратися в базових моментах, одночасно дала купу корисних порад, котрі чудово стали до нагоди на новому місці. Зараз я вивчаю мову на вечірніх курсах, але відчуваю, що мені цього мало, і треба було б більш ретельніше зайнятися цим питанням. В Японії без мови складно, місцеві практично не говорять англійською, тому для довготермінового проживання тут мова необхідна. Зараз рятує ще те, що ми живемо у XXI столітті, в епоху Google-перекладачів та інших додаткових програм, але для комфортного орієнтування цього, безумовно, не вистачає. Так що так – мова в Японії обов’язкова, без неї буде дуже важко знайти роботу, оформити документи і банально познайомитися з новими людьми.

6. Японська кухня, якою ви її знайшли? Чи було те, що ви купували в магазинах або замовляли в ресторанах схоже на те, що можна знайти в українських рестораціях японської кухні? 

В Японії справжній культ їжі! Вона тут неймовірно свіжа та смачна. Великий плюс – місцева кухня не приїдається через її різноманітність. Велика кількість готових страв в магазинах та ресторанах дозволяє при бажанні взагалі не готувати вдома, цілодобові магазини завжди доступні, там великий вибір готової їжі на будь-який смак. Перший час я просто не могла наїстися – ми постійно купували готову їжу або ходили кудись. Потім вже вирівняла дієту і почала готувати вдома звичну нам їжу. Безумовно, не всі страви виходить тут готувати, тому що навіть якщо знайти потрібні інгредієнти, за смак вони відрізняються від наших – овочі та фрукти в Україні набагато смачніші і дешевші (в Японії відносно не дорогі морепродукти і м’ясо, але фрукти та овочі на вагу золота). Родичі іноді передають «гуманітарну допомогу» у вигляді гречки та фруктів в шоколаді. Тут греку можна купити в спеціальних магазинах, але вона дуже дорога.

7. Ваші враження від міста? Що сподобалося, що ні? Що зацікавило?

В порівнянні з рідним містом Токіо просто гігантський! Навіть після року проживання тут я примудрююсь відкривати не тільки райони, але і цілі недосліджені гілки метро. Вражає чистота та безпека, Токіо впевнено лідирує серед всіх інших мегаполісів в цьому плані, він навіть може дати фору містам поменше. Тут цілковито без побоювання ходиш нічними вулицями, спочатку мені було це досить незвичним, але потім швидко звикла, як і до всього гарного. Дуже зручна система міського транспорту – на потягах можна доїхати навіть до гавані в промисловому районі! Транспорт чистий, літом кондиціюється, в холодний час обігрівається не тільки салон, але і сидіння. Ще дуже зручно, що всюди стоять автомати з напоями: захотів пити – купив, не потрібно бігати в магазини. Ще дуже подобається доступність і чистота громадських туалетів – вони всі безкоштовні, зустрічаються на кожному кроці, в будь-якому магазині можна спокійно скористуватися їх туалетом без необхiдностi щось купувати,- все для комфортного життя.

З незручного – практично повна відсутність смітників – будь-який папірець треба тягти додому або шукати смітник біля супермаркету. Тут дуже ретельна та сувора система сортування сміття – упакування потрібно ще й мити перед викиданням, викидання більшої частини сміття здійснюється тільки раз на тиждень, виносити не в ранок збору не можна, аби не приваблювати ворон і не псувати вигляд вулиці,- в результаті вдома половину кухні займають різні пакети з відсортованим сміттям, котре не завжди гарно пахне і ти змушений тиждень з цим миритися :/

8. Що знайшли для себе цікавого та несподіваного в Токіо, такого, про що не знали раніше? Чи траплялися якісь кумедні чи дивні випадки? 

Я кожний день все більше відкриваю для себе щось цікаве та нове тут – Японія має здатність дивувати ). Спочатку я сильно плуталася, особливо в технічних моментах – наприклад, в деяких громадських туалетах такий набір функцій і режимів, що боїшся випадково вибрати режим трансформації в бойового робота XDD

9. Як вам японці, звичайні люди? Чи легко з ними комунікувати? Чи гайджін для них досі дивина? 

У японців своя культура, відмінна не те що від Заходу, але і від інших азійських країн, і абсолютно інший менталітет. Вони доброзичливі, намагаються допомогти іноземцям, ввічливі, але відвертими навряд чи будуть – японці вміють тримати дистанцію. З японцями можна подружитися, але сильно близько (як прийняті у нас «розмови на кухні по душам») скоріш за все вони все ж не підпустять. Мені щастить зустрічати більше хороших людей. Якось один дідусь, котрого я спитала про напрямок, підказав мені дорогу і пішов по своїм справам, за півхвилини він повернувся і не заспокоївся, поки не посадив мене на потрібний потяг, і ще сказав людям поряд прокотролювати, щоб я правильно вийшла – видно почував відповідальність за нетямущого гайджина. Це було дуже зворушливо. Тут ми спілкуємося більш з людьми з нашої діаспори, при цьому є знайомі японці, з котрими періодично бачимося.

10. Чи пробували шукати роботу, якщо так, як працюється поряд з японцями?

Я працюю дистанційно, так що поки що не доводилося працювати з японцями. Зараз я ще й у процесі пошуку праці в Токіо – для вивчення мови розмовна практика необхідна, так що шукаю якраз щось, де буде необхідно спілкуватися.

11. Аніме та манґа. Чи насправді це так доступно, чи купуєте собі профільні журнали, такі як Shonen Jump? 

Аніме і манґа тут така ж повсякденність, які і інші твори. Манґу можна придбати в будь-якій книгарні у великих кількостях – тут це просто один з різновидів чтива, її читають люди абсолютно різного віку. Стиль манги також часто використовуються для реклами, меню, iнструкцiй. В потягах люди часто читають манґу, дивляться аніме з телефона або грають в різні ігри, і знову ж – це може бути як дитина, так і дорослий чоловік у діловому костюмі, так і бабуся. А ще тут всі повально грають в Pokemon Go!

12. А чи легко дивитися аніме по телебаченню в оригіналі?

Я не дивлюся аніме по телевізору, якщо чесно. В оригіналі дивлюся тільки дуже цікаві для мене тайтли з ноутбука з субтитрами, а прохідні серіали скоріш вмикаю фоново, коли займаюся іншими справами

13. Ми часто пишемо про моду Токіо, публікуємо переклади статей про Хараджюку. Чи Ви бували там? Чи насправді там так багато незвично вбраних людей?

Бувала і не раз, і це правда – там дуже багато незвично одягнених людей, але погуляти там складно через натовпи туристів, котрі прийшли подивитися на місцевих модників. Ціни, до речі, часто кусаються, тому що теж розраховані на туристів.

14. Які фестивалі відвідуєте? Що в них для Вас цікавого? Чим вони відрізняються від наших?

Відвідаю практично всі великі фестивалі в Токіо: Wonder Festival, TGS, Comiket, Anime Japan. Японські фестивалі, як і західні, мають формат ярмарку, у них майже немає сценічної косплей-програми, конкурси теж рідкість. Косплей зона відокремлена, більшість фотографуються там, а в костюмах ярмарком зовсім не гуляють. Зазвичай я спочатку фотографуюся, а потім гуляю і дивлюсь ярмарок. Фотографувати(ся) можна, до речі, тільки в косплейній зоні, попрохавши дозволу і постоявши в черзі до конкретного косплеєра,- якщо хочеш, аби тебе пофотографували - займай місце завчасно і не відходь від нього, адже бажаючих на нього буде багато, так що косплей на японських фестивалях - щось на кшталт праці живих скульптур, це не звично та складнiше, нiж може уявитися на перший погляд.

15. Ну і чи таплялися Вам якісь знаменитості, зірки? Може, відвідували якісь концерти?

Ось на Tokyo Game Show, котрий відбувся у вересні, бачила Коджіму, також часто на фестивалях можна зустріти розробників, представників студій, сейю та місцевих айдолів. Пізнати виходить дуже небагатьох, тому що банально часто не знаєш, як вони виглядають в реальному житті, хіба що дивитися анонси подій і спеціально йти на вiдому людину. В місті і торгових центрах часто виступають айдол-гурти, але оскільки я не дуже цікавлюсь цим напрямом, мені це ні про що не говорить. Так що могла зустріти когось вiдомого, і просто не пізнати ^^. Ну а щодо концертів - до Токіо постійно приїжджають музиканти світового рівня, але поки що тут не довелося сходити на концерт.

Ми дуже дякуємо за інтерв’ю та фотографії. Бажаємо нових цікавих подорожей, вражень, знайомств і запрошуємо публікувати у нас свої чудові фотозвіти.
 
Інтерв'ю приготував Неконосан
Фото надані Faid Eyren

 

Warszaw Comic Con

Надійшов час написати відгук на четвертий Варшавський Комік Кон, котрий відбувся 26-28 жовтня. Ми використали всі три дні, аби навідатися сюди, занотувати та докладно сфотографувати якщо не всі події, то принаймні основні. Відбувся Комік Кон на Надажині, великому виставковому комплексі Warsaw Ptak Expo за кілька кілометрів від Варшави у цілих двох величезних ангарах B та С. Одразу відмічу, що доїхати та виїхати було цього року дуже просто. Традиційно організатори запускають безкоштовні автобуси від центру міста безпосередньо під двері фестивалю. Два роки поспіль відвідувачі нарікали на перебої та навіть годинну відсутність обіцяного транспорту. Але не на цей раз: організація перевезення відвідувачів була виконана на найвищому рівні!

Отже, ми перед входом. Акредитація проходить досить швидко, добре, що відвідувачі можуть зайти з двох входів. Щоправда, на одному з них вам доведеться пройти через досить мудрений лабіринт. Його звели, аби упорядкувати чергу, котра мала б виникнути перед відкриттям. Однак, протягом п’ятниці, суботи та неділі я не бачив жодної ознаки черги, тому, гадаю, в неділю ця конструкція трохи перешкоджала проходженню.


Все дійство розділили на два зали. В залі В відбувалися основні сценічні події, так як зустрічі з зірками, конкурс косплею, конкурси. Тут же торговці продавали свій крам, про котрий напишемо нижче. Натомість, зала С була віддана геймерам, лекціям та виставці фігур та крейсерів з Зоряних воєн. Все це можна було спокійно оглядати, адже більшість людей або грала, або ходила поміж рядами з крамом, або чекала на автограф чи зустріч з актором.

В п’ятницю народу було не багато, і, що найцікавіше, здивували шкільні групи, котрі, за слухами, приїжджали сюди в організованому порядку. Втім, по 18-тій, коли ми дісталися входу і пройшли акредитацію, вони якраз штурмували автобуси, котрі поверталися до міста. Не зважаючи на це, людей приїхало достатньо, аби створити загальний фон, і настільки, аби можна було спокійно прогулятися між рядами, привітатися зі знайомими торговцями і навіть трохи пограти (чого не реально зробити в суботу чи в неділю через велику кількість відвідувачів та подій, на яких наша присутність була обов’язковою).

Товарів, власне, було дуже багато, їх вибір був дуже схожий з Пирконовим: від одягу для неформалів та любителів альтернативної моди до традиційної манґи. З цікавинок – цілі ряди читаних книг, котрі можна було придбати набагато дешевше, ніж вони коштують в магазинах, і книголюби могли знайти тут багато раритетів. Відомий нам по Пиркону магазинчик ляльок на цей раз представив не тільки Dall чи Pullip, але і справжню шарнірну ляльку (скоріш за все серійну, щоправда, коштувала вона близько 300 доларів). Видно, що бізнес потроху приносить прибуток (і задоволення) його власникам. Свій крам тут знаходили прихильники Зоряних Воєн, Поттера та різноманітних коміксів і анімаційних серіалів (не тільки аніме). Ну і звичайні традиційні плакати, значки, чашки тощо.

Найцікавіше відбувалося в суботу. Мабуть, самим приємним моментом стали зустрічі з нашими, українськими фанами та косплеєрами. Для історії нашого клубу тут відбулася мабуть, одна з перших зустрічей учасників клубу на території Польщі (якщо не враховувати нашого співробітництва з Яном Єнжейчаком). Ми зустрілися з Mari Sabel та Snimer, провели невелику фотосесію та поцікавилися, як же їм сподобався Комік Кон:

Надзвичайна атмосфера!!! Те відчуття, коли багато людей, яких об'єднує одне захоплення, збираються разом, коли можна знайти нових друзів та повеселитися від душі. Була дуже здивована такою різноманітною кількістю косплеїв. Любительські чи професійні, але кожен з них по-своєму неповторний. До того ж організатори зробили колосальну роботу, щоб помістити багато різноманітних виставок та міні-подій, присвячених аніме та іншим тематикам. Чудове місце, щоб гарно провести час з друзями та відкрити для себе щось нове)))

Досить несподіваним стало прибуття з Києва цілої делегації фотографів, серед котрих ми помітили легендарних Акане та Ghiaccio Photosphere, котрі зробили кослпеєрам не одне чудове фото. Але головною зіркою стала Kano Rika, чиї сукні з літньої фотосесії вразили наших підписників. Ми зробили Кано кілька фото, і плануємо зробити з нею ціле інтерв’ю. На конкурсі косплею дівчина дістала відзнаку, і не дивно – такої розкішної сукні не було ні в кого.

Сам конкурс вразив кількістю та різноманітністю номерів. Всі виступи розділили на дві частини: перша – сольні виступи, другі – парні. Останніх було значно менше, а от перших… Почнемо з того, що діапазон персонажів значно ширший, ніж на звичайних аніме-фестах. Косплеєри охоче представляють Капелюшника та Алісу, Відьмака та Єнніфер, персонажів світу Діснея, фандоми з ігор та фільмів. Це гарний спосіб познайомитися з тим, що є популярним у суспільстві, адже косплеєри завжди відтворюють свої улюблені образи. Кидалася в очі майже повна відсутність таких популярних серіалів, як Наруто, Атака на Титанів, Love Live, Boku no Hero Academia тощо. Не сказав би, що всі попередньо відібрані номери були на найвищому рівні, деякі були так собі (на нашу особисту думку), інші мали гарні виступи, але не отримали нагород (шоу з обручами від Харлі Квін та Джокера мені надзвичайно сподобалося). Але загальний рівень був високий, і сподіваємося, що журі було надзвичайно задоволеним.

Косплей-шоу було довгим, майже тригодинним, враховуючи, що результати оголосили не одразу, тому десь з півгодини ми не могли далеко відійти від сцени і зробити фото кіноакторам, котрі давали прес-конференції в іншому кінці зали. Що не завадило нам познайомитися ближче з Risu Cosplay та The World of Kira.

Коли все закінчилося, то нам залишилось лише ходити коридорами та фотографувати косплеєрів.
А їх було тут значно більше, ніж на сцені – ловити кожного чи кожну – одне задоволення. Можна перекинутися кількома словами або взяти навіть ціле інтерв’ю у процесії гопників зі спільноти Gopniki Slav Squad, котрі виявилися інтелігентнійшими людьми, повернутими на такому специфічному і дещо комічному косплею.

Неділю ми витрарити майже всю на зірок. Через певні проблеми ми приїхали трохи пізніше, і тому не могли бути присутніми на перших виступах (серед яких був Джон Ріс-Девіс). Серед виступів, котрі запам’яталися – це Ricky Whittle та Christopher Larkin (The 100). Перший поводив себе гіперактивно, а другий сидів собі тихесенько та наминав обід. Безумовною зіркою став Paul Wesley з «Щоденників вампірів». Ви навіть не уявляєте, який стояв дівчачий писк, коли він вийшов на сцену. Пол, котрий має польські корені, пробував спілкуватися з публікою польською мовою, і прохав, аби так само до нього зверталися фанатки. Із собою актор привіз батьків.

Загалом, ці три дні були надзвичайно насиченими, і то навіть всього побачити не вийшло. Не вийшло погратися в сучасні ігри, не вийшло відвідати хоча б одну лекцію, поспілкуватися з багатьма людьми, з котрими варто було б поспілкуватися. Ми дякуємо організаторам за запрошення.  Сподіваємося, наступного разу ми побачимо більше і обов’язково вам розкажемо про все-все.

А ще краще – завітайте самі і все побачте на свої очі.

Неконосан

Mika Cosplay

Міку важко не пізнати. Яскраві образи, цікаві фото, тонкі, східні риси обличчя – справжній феномен на олімпі українського косплею. Ми давно слідкуємо за творчістю дівчини, пару фото публікували на Cosplay Ukraine. А зараз вирішили познайомитися ближче з творчим шляхом Міки, а при нагоді познайомити і вас, наші читачі. Ми списалися з дівчиною, і вона охоче відповіла на наші питання.

Скажіть, будь-ласка, тяжко бути косплеєром?

Знаєте, я до цього дня задаю собі це питання. Скільки років займаюся косплеєм, але так і не зрозуміла: чи складно це, чи легко. Вірніше, все залежить від того, який косплей ти хочеш робити і чи є в тебе такі можливості. Тут вже йде зустрічне питання: а що ви хочете отримати від косплея, займатися їм просто, як захопленням, або отримувати від нього зиск?

А що для Вас косплей?

Для мене косплей – це хобі, не більше. Я не планую робити з цього захоплення постійний заробіток).

З чого все починалося? З чого почалося захоплення аніме?

Почалося все так само, як і у всіх, побачила фотографії косплею з улюбленого аніме в альбомах різних груп по аніме. Щоправда, я спочатку не зрозуміла, навіщо воно робиться, але потім мені до рук потрапив місцевий журнал, в котрому я побачила вже українських косплеєрів, дізналася, що косплеєм займаються, як виявилося, в багатьох країнах, і теж вирішила спробувати. Спочатку вирішила перевірити підґрунтя, випадково познайомилася з косплеєром, котрий розповів мені, що це таке і з чим його їдять, а потім мені запропонували зробити спільний косплей.

Чи довго працювали на першим образом? Який це був персонаж?

Якщо чесно, мої перші три косплея були або викуплені, або пошиті на замовлення, або зібрані з шафи і трохи апдейтнуті). Але це були лише костюми. Загалом я возилася зі стафом, котрий був мені потрібний для зйомок (в ті часи я не виступала на фестивалях, тому не бачила особливого сенсу на них ходити).

Де вперше представили свій образ? Чи було страшно виходити на сцену? Як змінилися Ваші відчуття з досвідом?

Вперше я відважилася вийти на сцену у 2011 році, після семи пройдених образів я набралася сміливості і забігла до останнього потягу Дедлайну на груповий проект з Хенталії, котрий робився на фестиваль Отобе, що проходив в Києві. От чесно, що тоді, що зараз, мені все так само страшно виходити виступати на сцену, я дуже нервуюся, боюся забути всі рухи або збитися з ритму треку і зробити все швидше, ніж треба. Але щойно виступ закінчується і нога переступає поріг бекстейджу – мене моментально попускає, і я думаю, що якось занадто швидко проходять ці півтори-три (чи більше) хвилини і було б непогано наступного разу вийти ЩЕ, і довше

Що змінилося у Вас під впливом захоплення косплеєм?

Ох, в порівнянні до того, якою я була раніше – косплей зробив мене більш комунікабельною. Враховуючи, що раніше я тільки сиділа вдома і залипала в комп\ходила на навчання, то з людьми я спілкувалася тільки за якоюсь потребою. До того ж косплей, так би мовити, навчив мене шиттю, укладці перук та іншим корисним роботам, котрі стали мені в нагоді до сьогоднішнього дня).

Як втілюєтеся у образ? Як його готуєте? Який має вигляд творчий процес приготування?
 
Етапи приготування проходять у мене по різному. Якщо щось для зйомки – я можу розтягнути це діло як на декілька місяців\років, так і на тиждень. Якщо для фестивалю – я ставлю собі дату дедлайну). Все залежить від того, на коли мені треба зробити образ. В останні пару років я почала робити сумісні проекти, аби хоч якось давати собі стимул до праці над образом). Але найчастіше я віддаю перевагу косплею соло, так ні до кого не прив’язаний, та й не потрібно нікуди поспішати. Буває таке, що я роблю для себе несподівані образи, котрі ніколи не думала втілювати у повноцінний косплей. Якраз на минулому тижні я знялася в Сакурі з Наруто. Думка про те, аби зробити повноцінно цей образ з’являвся лише на мить в моїй голові і далі закосів я не доходила. Але щось пішло не так, і ось косплей на персонажа готовий, навіть оком не встигла кліпнути! :"D

Як навчилися шити та крафтити?

Шити самостійно я почала вже з часом, до цього я робила  під наглядом більш досвідчених друзів. Вони завали мені поради, як краще все робити, допомагали з викройками (котрі я до цього часу використовую для викроювання деталей костюму і трохи видозмінюю) + на сьогодні з'явилося купа сайтів з безкоштовними викройками, котрі можна скачати і підігнати під себе, а шиття вже діло просте. Головне робити це акуратно та не поспішати  . З крафтом я частково на «Ви». В теорії я знаю, як робиться та чи інша річ, але варто мені почати робити якийсь масивний крафт, руки перетворюються на гачки. І не факт, що крафт вийде, чи я психану і заб'ю (часто я відмовляюся робити косплей на половині проробленої праці саме через крафт). Але якщо крафту робити не багато, і він не складний\не великий, то проблем з виконанням не виникає.

Які образи у Вас самі найулюбленіші і до котрих хочеться повертатися?

Оооо, мій самий улюблений обрах - це 2В з гри NieR: Automata. Безумовно люблю і обожнюю як її зовнішній дизайн, так і саму гру. Я вже тричі перешивала з нуля костюм, аби він був більш схожим на той, котрий було показано в грі, і вважаю, що це ще не край! Та й чорна сукня чи персонаж – не єдині, кого і що я збираюся зробити з цієї гри).

Як Ви себе почуваєте перед об’єктивом?

Ще до косплею я терпіти не могла фотографуватися чи фотографувати когось на камеру, вважала, що це заняття не для мене і не розуміла людей, котрі рвалися зніматися на камеру. Але роки йдуть, я з головою поринула у фотокосплей, а тепер і сама стала косплей-фотографом  . Почуваю себе як риба у воді, дуже комфортно, навіть луснути себе малу захотілося, хахах.

З якими фотографами Вам працювалося найлегше і чому?

Мені дуже подобається працювати з Pugoffka та Misaki Sai. Пугоффка для мене була першим моїм косплей-фотографом, котра допомагала мені на самій зйомці, давала поради з позуваня, я не відчувала жодного страху чи чогось ще). Та й фотографії вона віддає швидко (плюсик до карми)  . А з Sai я працюю разом хоч не так часто (через те, що мешкаємо в різних містах), але мені завжди подобався процес зйомки і нею та обробка.

Що змінилося в вас, коли ви самі почали фотографувати моделей?

Чесно? Нічого не змінилося. Я звикла до роботи з камерою, і зміна положення модель > фотограф нічого мені особливо не дало. Схему світла і пози, чи гру я пройшла вже на базі зйомок з іншими фотографами. Єдиний плюс переходу на іншу сторону об’єктиву – я можу відпочивати. Мені не потрібно вбиратися в незручні, і взагалі в костюми, фарбуватися, дедлайнити перед зйомками тощо, і ЦЕ КЛАСНО! Гаразд, ще я просто насолоджуюся тим, що знімаю улюблених персонажів на інших косплеєрах, котрим вони ідуть, а мені – ні).

Чи є постійні моделі, косплеєри, котрі працюють з Вами?

Так, звісно, і я сподіваюсь, що перелік постійних моделей для зйомок збільшиться ).

Чи були якісь кумедні ситуації на сцені чи під час приготування костюму, або на фотосесії?

Ой, насправді кумедних випадків купу, і всіх їх не пригадаєш, але я спробую. Якщо зі зйомкою, то якось я фотографувалася в напівзакинутій локації, котра часом використовувалася альпіністами. І власне там я вирішила знімати якесь розчленування, а чом би й ні?   Все одно людей там особливо немає, ніхто заважати не буде. Я так гадала. Виявилось, були там люди, один молодик вирішив під завершення зйомок підійти поцікавитися, чи все добре, чи не викликати швидку, бо він побачив купу крові, котру ми не встигли прибрати\закопати\сховати\відмити після сету.   Хлопчину переконали, що все добре, і хвилюватися не варто, він повірив… здається…

Надаєте перевагу сольним виступам чи з друзями? І чому?

Власне, виступати я бажаю в дуеті чи в груповому, оскільки на більшу кількість людей простіше придумати дефіле, в соло в мене великий напряг з постановкою, тому самостійно я волію не висовуватися. . Але я над цим працюю і тепер вибираю персонажів, котрих буду випускати на сцену поодинці.

Чи запрошували Вас в якості журі на косплей-дефіле?

Так, запрошують, і я цьому шалено радісна. Для мене це велике честь – бути запрошеною на фестиваль в якості журі.

Чи важко оцінювати праці кослпеєрів? За якими критеріями оцінюєте роботи? Що Ви відчуваєте при цьому?

Я оцінюю косплеєрів так, як би хотіла, аби оцінювали мене: приділяю увагу костюмам, макіяжу, грі та постановкам… Це дуже складно, адже тобі на все дається по хвилині, аби встигнути розглянути і все оцінити. Буває, в мене навіть псується настрій, коли виходять косплеєри, котрі не приготувалися до виступу, і навіть не намагаються імпровізувати (

Як Ваші рідні, друзі ставляться до Вашого захоплення?

Від рідних я приховую своє захоплення, оскільки не дуже люблю розповідати їм що небуть про себе. А друзі у мене в основному одні косплеєри, так що, гадаю, їм так само подобається це захоплення  .

Як же у Вас виходить приховувати? Адже якщо мешкаєте разом, або хоча б періодично зустрічаєтеся, це здається малоймовірним?

Все дуже просто! Я коли вступала до універу, вибирала спеціальність дизайну костюмів\одягу, і потягом навчання мені доводилося шити різний дивний (за думкою батьків :D) одяг. І таким чином я шила для себе костюми, відмазуючись тим, що це – для універу. Іноді я шила костюми на замовлення, і тепер використовую відмазку, що всі костюми я шию для інших, на продаж :"D. А в період навчання до універу мої костюми були надто простими, і вони легко вкладалися до пакетів, котрі я без проблем складала в місця, до яких батьки навіть не підходили    . С перуками так само, тільки я початково складала перуки на замовлення, тому їх і приховувати не треба було о    Адже зручно? Беріть до уваги ахахха

Хто або що надихає на працю над костюмами, виступами?

Мене надихають інші косплеєри та фотографи) Кожний день я гортаю близько…. Дофіга фотографій, на котрих представлені красиві образи и обробка. Саме думки «Я теж так хочу!» і дають мені копняка, аби я працювала над наступними образами або фотографіями краще!

Чим захоплюєтеся окрім косплею?

Окрім косплею я займаюся фотографією та малюнком. Щоправда, я недалеко відійшла від косплею, в результаті я фотографую косплеєрів та малюю у вільний час, котрого у мене завжди не вистачає :"D

Які плани на майбутнє? Плануєте відвідувати іноземні фестивалі?

До нового року я планую пошити хоча б два косплея. Один з них я хочу повезти на фестиваль Ava Expo, а другий – вже як карта ляже, вивезу, не вивезу – точно сказати не зможу). Живу дедлайном, сподіваюсь все встигнути в термін  .

Що хотіли б побажати, порадити починаючим косплеєрам?

Займайтеся косплеєм! Не бійтеся робити персонажів, котрі вам можуть не пасувати, адже в перш чергу косплей – це ваше хоббі, корим ви займаєтеся задля свого задоволення! Але також прислуховуйтеся до критики, котру вам можуть дати люди зі сторони (не плутайте критику з брудом :D), а також оцінюйте свої можливості виконання того чи іншого проекту.

Хочемо подякувати Вам, Міка-сама, за такий цікавий діалог, побажати Вам успіхів, творчого зростання, цікавих ідей, вдячних та не менш цікавих моделей! Сподіваємося не раз зустрітися з Вами на фестах, а також охоче публікуватимемо Ваші фото в наших пабліках!

Jak Ariya Falkon odwiedzała...

Ariya rzadko odwiedza festiwale, ale niektóre wydarzenie zmuszają nawet najbardziej zawziętych introwertyków do wyjścia z domu. Takim wydarzeniem stał się dla niej Falkon. Zmieńmy nieco perspektywę. Wejdźmy na chwilę do "mnie". Opowiem Wam co mnie zaciekawiło na festiwalu skupiającym tak wiele uniwersów, jak kilka dni przebywałam w doborowym towarzystwie, zadebiutowałam w muzycznej gre, częściowo została ninja i wiele więcej.

Ogólnie, to na Starym Mieście w Lublinie rodzą się obecnie nowe tradycje. Jedną z nich jest coroczne zgromadzenie geeków i otaku. Festiwal fantastyki Falkon - jeden z najstarszych w Polsce. Może zabrzmi to abstrakcyjnie, ale w te kilka dni rzeczy dookoła nas: na półkach, w komputerach, sercach i zakamarkach wyobraźni; cała ta magia i fantastyka materializuje się i naprawdę staje się częścią rzeczywistości, która nas otacza.

W pierwszej kolejności warto wyróżnić w tegorocznym Falkonie, to jego oryginalny temat. Drewniani idole, wianki, haft, kołowroty, swargi i inne okultystyczne symbole... (taki żarcik z tym ostatnim (>.<)) Tak, tak! Nie pomyliliście się. W tym roku Falkon skupił się na Mitologii Słowiańskiej. Nawet kilka dni przed konwentem czułam całą sobą tę soczystą atmosferę, którą mają zaserwować organizatorzy. Dopiero w drugiej kolejności poraziła mnie ilość ciekawych atrakcji. Em, dokładniej to wielkie otwarcie za niecałe trzy dni? Byłam tak zszokowana, jak Dazai, kiedy mu powiedziałam, że rezygnuję z podwójnego samobójstwa.

Chciałabym niewątpliwie obejrzeć konkurs Cosplay, lecz w tym czasie w Kaplicy Otaku odbywa się konkurs muzyki z anime... Ale co zrobisz, taki brutalny policzek od rzeczywistości. Muszę zatem wprowadzić w życie misterny plan #jak_nieczego_nie_przegapic_i_zobaczyc_maksimum. W ogóle, to chwała wszystkim organizatorom i twórcom wydarzeń. Wystarczy raz spojrzeć na tę nieprawdopodobnie skomplikowaną tabelkę atrakcji. Jest ich dosyć, żeby uszczęśliwić każdego fana fantastyki. Przedstawię Wam niewielki fragment tego co przygotowano na piątek.

Z początkiem festiwalu wiąże się pewna zabawa. Należy namierzyć Targi Lublin. Było to całkiem proste, bo wystarczyło znaleźć jakiegoś "niezwykłego" człowieka. Poznamy go po dość odmiennym sposobie ubierania, często nawiązującym lub wręcz oklejonym symbolami różnych fandomów. Podażamy za nim, aż do osiągnięcia celu. Jest to dobra okazja do nawiązania nowej znajomości. Nie, stalking nie podchodzi pod tę definicję. Jednak nie dajcie się zwieść, bo gdy oczy doprowadzą Was na miejsce, tak nos podpowie, żeby zajrzeć z drugiej strony. Tam stoją bowiem namioty z kwintesencją fandomowej kuchni, czyli: wytworne słodycze i pizza podawana jakby była z nami obecna od wieków.

Najedzeni? Super, to idziemy dalej. 

Jeśli rozbolał Was żołądek od wschodniej kuchni, to teraz rozboli Was portfel, ponieważ dalej rozciągają się kupcy ze swoimi towarami. Wiem jak serce pęka, kiedy sprawdzamy ilość noszonej kapusty, ale widok różnorodności towarów niejednej osobie namieszała już w głowie. Przez co niektóre osoby z tobołami już założyły kartę "Zbieramy pieniądze na bilety do domu.". Niemniej, wrażenia wyciągnięte z takiej wyprawy są bezcenne. 

Główna hala była dość różnorodna. Z jednej strony wejdziemy w jedno uniwersum, żeby za krokiem przenieść się do zgoła innego. Staromodne instalacje graniczyły z nowoczesnymi rozwiązaniami. Dyliżans obok mecha? Czemu nie. Było również całkiem dużo sal meetingowych, duża sala do gier, namiot naukowy, namiot warsztatowy czy arena. Toż targowe terytorium skurczyło się w sekundę i niektóre atrakcje odbywały sie w pobliskiej szkole. 

Wiecie, że tematem są mity. Zatem mijając okoliczne grupki otaku, te historie nie schodziły z ust przez długi czas. Dla mnie bardzo ciekawe było zgadywanie potworów z anime czy też panel poświęcony porównaniu ayakashi ze słowiańskimi demonami. Autorzy postarali się, żeby wypełnić prezentację jak największą ilością wartościowej treści. Za co z głębi serduszka dziękuję. Chociażby kwestia części wspólnych, które możemy znaleźć w mitologiach pobliskich narodów w porównaniu z Dalekim Wschodem. Dla mnie zaskakujące, zwłaszcza przy omawianiu istotnych postaci i stworzeń. Weźmy taką Babę Jagę i Yamaubę - obie są starymi wiedźmami, które żyją w leśnych chatach i lubują się w potrawach z dzieci . Albo Rarog i Suzaku (nie Kururugi) - jeden jak i drugi są boskimi ptakami, władcami ognia. Szkoda, że niektóre słowiańskie mity wydają się bardziej zapomniane na tle dalekowschodnich odpowiedników. Anime і manga są świetnym przykładem jak można ożywiać dawne legendy we współczesnej kulturze i interesować nimi cały świat. 

Kiedy słońce powoli chowało się za horyzontem, w tej samej sali uczestnicy odpoczywali przy maratonie filmów o Godzilli. Z kolei w innej, bardziej kameralnej salce, grupka fandomowiczów oddawała się kolejnym atrakcjom powiązanym z anime. Atmosfera wydawała się na tyle przyjacielska, że nietrudno było znaleźć osobę do pogawędek przy notowaniu kolejnych pozycji na "Liście do obejrzenia".

Nieco bliżej głównej sceny Falkonu są stoiska prezenujące nowe książki poświęcone mitom, bestiariusze i mini-rekonstrukcje bytów dawnych Słowian.

Piątek zakończył specjalny punkt programu, który dodali organizatorzy - pokaz mody. Kostiumy przygotowała Barbara Dumańska, która w Lublinie słynie z gotyckich kreacji. Na wybiegu pokazano wiele ciekawych kompletów. Jednocześnie gustowne, ale zawsze w stylowej czarnej oprawie. Magiczne motywy, z nutą krzykliwości. Choć nadal wygodne i proste. Wyglądało to tak jakby rzeczywiście dawni Słowiani postanowili zorganizować pokaz najmodniejszego haftu i kostiumów w swoich wioskach. Kłamałabym jednak, stwierdzając, że prace projektantki nie mają pewnego współczesnego podłoża. Ten miks dwóch światów pozwala zobaczyć coś nowego, czego dotąd trudno szukać. Najlepszym tego przejawem były oklaski i uśmiechy pojawiające się na twarzach widzów. 

Kolejną płaszczyzną objawiania mitów, były występy zespołów Ethnopolia i Żywiołak. Rytm etnicznych instrumentów wraz ze śpiewem wyjętym z modlitwy czy zaklęcia, świetnie sie komponował. To naprawdę fajny styl. To jagby malutka podróż za granice świadomości, gdzie nasi przodkowie zawsze śpiewająco podchodzili do pewnych obrządków. Jeżeli usłyszycie o podobnych koncertach, powinniście tego posłuchać.

Nie zapominajmy o konkursie Cosplay. Pierwsza dość nietypowa runda, była po hasłem DIY (ang. Do It Yourself). Z przygotowanych materiałów (koców, papieru, worków na śmieci) i dodatku własnej charyzmy należało przygotować strój. Nie wydaje się trudne, co nie? Tylko, że na wszystko macie godzinę! Co najlepszego można zrobić podczas prezentacji deko niedoskonałego dzieła? Posłużyć się umiejętnie humorem i dowcipem. Podziwiam ich odwagę, że wyszli na scenę i spróbowali swoich sił. 

Później przebrani już we właściwe kostiumy, byli oceniani w kategoriach: najlepszy kostium, najlepsze przedstawienie i łącząca obie te kategorie - Grand Prix. W juri zasiadły Miko Cosplay, Red Chaos Cosplay, Elena Samko i zazwyczaj stojąca za aparatem - Yumikasa Photography. Wszystkie znające się na swoim fachu, co doceniono na wielu konkursach. 

Nie zazdroszczę temu juri, bo podczas każdego występu czuć było, że uczestnicy włożyli w swoje postacie duszę i z całej siły próbowali czymś zapaść w pamięć.

Joker opowiadał o tym, jaki jest pechowy w relacjach z płcią piękną. Sukkub wykonuje nieco niezdarnie, lecz uroczo, melodię na flecie. Piekna YoRHa 2B efekciarsko szatkuje kartonowych wrogów, a pod akompaniamentem openindu z Kiss of Death pojawia się Zero Two. Z kolei Doll z "Kuroshitsuji” wykonuje swój taneczny performance, zakończony owacją miliona oklasków.... i jeszcze kilka pojedynków i oklepanych przemówień z gier. Jak widzicie - Konkurs Cosplay to zawsze ciekawe widowisko i myślę, że fala smutku przeszła po sali na wieść, że tak szybko sie skończył. Niektórych niezarejestrowanych uczestników można by wszystkimi rękami, nogami czy innymi niby-kończynami (w zależności kim jesteśmy) - nieść po sali w kierunku sceny, żeby choć troche przeciągnąć konkurs. 

Po takim występie, pora wrócić do merytorycznych wartości konwentu. Nauczyłam się o wielu ciekawostkach na prowadzonych prezentacjach i dyskusjach. W sali popularyzującej kulturę zajmowano sie konfliktem między uniwersami Marvela, a DC; dalszą historią Awatara Aanga czy też Żółwiami Ninja. To tylko niewielki spis paneli, które odwiedziłam. Dużo uwagi organizatorzy poświęcili dla pisarzy amatorów i sympatycznych moli książkowych. Można było dokształcić sie o specyficznych podgatunkach fantastyki jak urban fanasy, postapokalipsis czy cyberpunk. Autorzy bestsellerów dzielili się swoimi doświadczeniami. Nie wspominając o panelach poświęconych tematowi Falkonu. W zależności czego nam potrzeba, można było zapoznać się z mitologią chińską czy skandynawską i ogólnie o współczesnej kulturze. Jeśli myślicie, że mity są nam obecnie obce, to jesteście w błędzie. Wierzymy na przykład w demony Kredytu czy Diety, które wydają się abstrakcyjne. Jednakże kiedyś te wierzenia zostaną spersonifikowane, tworząc pewną postać. Ciekawe byłoby tego doświadczyć.

Falkon stał się też miejscem zbornym dla miłośników gier planszowych czy karcianek. Wszyscy zainteresowani mogli pograć w te nowsze, ale i te bardziej oldschoolowe tytuły. Mało tego, dla prawdziwych wyjadaczy pojawiły się gry na staromodnych konsolach. Moje ucho wykryło charakterystyczny japoński wokal i mimowolnie moje nogi skierowały się w tamtą stronę. Stanowiska do gier Osu-podobnych i Dance Dance Revolution były notorycznie punktami wzmożonego zainteresowania. Toteż pojawiły się kolejki, ale warte czekania. Jakimś trafem wylosowałam piosenkę na poziomie "koszmar". Nazwy raczej nie przytoczę, ale palce nadal pamiętają ten charakterystyczny rytm.

Wszystkich geeków i otaku prędzej czy później interesują w jakiejś mierze militaria. Tych również nie zabrakło. W różnych namiotach porostawiane najrozmaitsze dzieła kowali i rusznikarzy. O dziwo właśnie "Rusznikarnia" mnie zainteresowała. Obiektem moich westchnień były wszechobecne ostrza z różnych epok. Próbowałam swoich sił w loterii. Niestety katana nadal była poza zasięgiem mojego szczęścia. Aczkolwiek nie przeszkodziło mi to w zostaniu ninja przez zapas shurikenów. Kręciłam się tam zarówno ja, jak i inni uczestnicy zainteresowani shonenami.

Dla tych, którzy chcieli spróbować swoich sił we władaniu mieczem udostępniono arenę i ekwipunek. Wystarczyło jedynie zapisać się w odpowiednią kolejkę. Odbywały sie tam warsztaty z samoobrony i rekonstrukcje walk. 

Oczywiście ten swoisty raport może nie mówić w pełni o Falkonie, bo jest jedynie zapisem wrażeń, których doświadczyłam. Rzecz jasna za plecami przejawiało się jeszcze więcej ciekawych rzeczy, których nie miałam czasu zobaczyć. Jednakże wniosek z tej historii jest jeden: jak wpadnie możliwość, to obowiązkowo wyruszajcie na Falkon czy dowolny inny festiwal fantastyki w waszym mieście. Nawet jeśli opuścili Was druhowie, idźcie sami, a potencjalna Drużyna Pierściania utworzy się samoistnie. 

Trzy długie dni, podczas których Targi Lublin trzęsły się w posadach od rozmaitych wszechświatów. Czwartego dnia wszyscy rozeszli się do swoich domów i wiecie co? Wrócili do tego co robili przed i na samym konwencie. Grają w gry, czytają książki/ mangę/ komiksy, oglądają filmy i kolejne odcinki anime. Jednym słowem bawią się. Wzbogacają swój wewnętrzny świat nowymi doświadczeniami i ładują baterie na kolejny konwent.

Dziekuję za uwagę. 

Z najleprzymi życzeniami,

Ariya